Психологічна допомога людині у жалобі – Довготривалі скорботи

Навіть у наш час тематика смерті досі є табуйованою у суспільстві. Розмовляти про померлих дозволено лише на похоронах та у поминальні дні. До бурхливого прояву горювання оточуючі відносяться досить поблажливо, у той самий час як тиха жалоба викликає лише сум’яття – чи взагалі людина щось відчуває за померлим? Хай там як, але саме останній прояв згорьованості може у подальшому призвести до апатії, депресії, чи іншим психологічним розладам. Як вберегти близьких від найгіршого розповімо далі у статті.

Зміст:

• Симптоми ускладненого горя
• Ознаки патологічної депресії
• Як поводитись з перебуваючим у жалобі?
• Будьте поряд
• Вислуховуйте, дайте можливість поговорити
• Не принижуйте почуття згорьованого
• Не квапте чужі почуття
• Слідкуйте за станом людини у скорботах
• Як допомогти при довготривалій жалобі?

Симптоми ускладненого горя

У середньому період жалоби триває від кількох місяців до двох років. Насамперед це залежить від близькості відносин з померлим. Поступово біль від втрати стає дещо меншою, згорьований пристосовується до життя без загиблого, привчається власноруч виконувати певні побутові справи. Але в деяких випадках переживання лише посилюються, замість первинного стресу людина відчуває знесилення, депресію та подальший дискомфорт. Викликати перелічені симптоми можуть певні обставини, що передували сконанню:

• Бурхлива суперечка, в якій на перший план виходили принципи, а не причина сварки.
• Постійні обіцянки, які ніколи не виконувались.
• Несподіване зникнення людини напередодні смерті.
• Насильницька смерть чи самогубство.
• Відсутність друзів, яким людина у жалобі може пожалітись.

Ознаки патологічної депресії

По яких признаках можна припустити ускладнене горювання у близької особи?

• Людина не бажає обговорювати ні обставини загибелі, ні взагалі спочилого.
• Людина уникає контактів, залишається постійно наодинці, навіть полишає завзяті хобі.
• Навпаки, усі розмови та думки обертаються навколо минулого; в очах постійний сум та жаль.
• Людина знайшла для себе нову вподобайку/ нове захоплення, якому присвячує майже увесь вільний час за рахунок інших важливих побутових справ.
• Людина ототожнює свою поведінку з поведінкою сконалого, цікавиться, а як би померлий поставився до тої чи іншої події.

Якщо хоч одна ознака з перелічених дається навзнаки у вашого знайомого, то вже можна говорити про ускладнену течію жалоби. Допоможіть близькому подолати патологічні процеси, порекомендуйте допомогу психотерапевта.

Як поводитись з перебуваючим у жалобі?

Туга за померлим співмешканцем триває досить довгий час. Увесь цей період важливо не нав’язуватись зі своєю допомогою людині у жалобі, але й не стояти осторонь. Розміркуйте, які емоції можна очікувати від знайомого на даному етапі горювання та виявіть йому відповідні співчуття.

Будьте поряд

Тужливій особі дуже важливо не втрачати зв’язок з зовнішнім світом. Прості балачки, які відволікають від думок про смерть, можуть стати тою самою рятівною мотузкою, яка не дозволить повністю поринути у пучину горя. Зробіться тим самим «надійним другом», до якого можна звернутись у будь-який час аби просто поговорити про особисте.

Вислуховуйте, дайте можливість поговорити

Частіше за все вам просто знадобиться витримка вислуховувати свого співрозмовника, зрідка додаючи слова підтримки. Не дивуйтесь, якщо людина у жалобі почне звинувачувати себе у тому що сталось, небіжчика, лікарів чи обставини. Цей монолог не слід переривати особистими думками з цього приводу. Ні в якому разі не вдавайтесь до підтримки звинувачень чи виказуванні власних міркувань. Намагайтеся нейтрально віднестися до почуттів дорогої вам людини та ситуації в цілому. Зрозумійте, згорьована особа через розповіді та припущення намагається отримати душевний спокій.

Іноді навпаки, тужливість провокує мовчання та замкнутість. Тож не намагайтеся розговорити знайомого, не розпитуйте ні про що. Найкраще, що ви можете зробити у такому випадку – повідомляти людині про безліч мінливих подій, що трапились з вами кожного дня. Наприклад, про файне морозиво, що завезли до магазину, чи якого ви гарного собаку зустріли по дорозі.

Не принижуйте почуття згорьованого

Які б емоції чи почуття не виявляла людина у жалобі, відносьтеся до них з повагою. Навіть до голосіння, сліз, настирливих механічних дій чи постійного проговорювання одної й той самої ситуації. Підтримайте людину абстрактними фразами «таке життя», «таке слід просто витримати», «вже нічого неможна зробити». Іноді допомагає тактильна підтримка – обійми, погладжування спини, дотик рук.

Не квапте чужі почуття

Кожен період скорботи потрібно пережити у повній мірі. Апатія, гнів, бурхлива діяльність, плаксивість – все це природні прояви людської чуттєвості на сконання близького. Головне при цьому не прискорювати перехід на іншу стадію згорьованості й не намагатись проводити замісну терапію. Коли людина в депресії – розрадьте її, розбирає речі померлого – допоможіть, кричить – відведіть на природу та надайте змогу виоратись.

Слідкуйте за станом людини у скорботах

Про довготривалі скорботи може свідчити затримування почуттів згорьованого на одній стадії. Якщо вже пройшло кілька місяців після похорону, а людина ще не почала розбирати особисті речі спочилого, не звинувачує нікого, не виплакує горе, а перебуває в апатії, то почалось зациклювання. Нормою вважається поступова зміна психологічних станів – від сум’яття до гніву, від звинувачень до депресії, від знесилення до бурхливої діяльності. Довготривалі однотипні дії без якихось змін повинні вас насторожити.

Як допомогти при довготривалій жалобі?

Як допомогти людині, що переживає ускладнені скорботи?

1. Спровокуйте переключення між стадіями згорьованості. Зауважте, це слід робити, якщо дійсно людина сама не може перейти від апатії чи гніву до якихось інших дій. Наприклад, ви можете почати звинувачувати когось у смерті спочилого (якщо дійсно є неоднозначні обставини) чи запропонувати передивитись відео чи світлини з небіжчиком. Заспокоїти особу у гніві можна перебиранням речей сконалого чи прогулянками по улюбленим місцям померлого.
2. Згорьована людина може шукати віддушину в алкоголі, солодощах, ризикованих захопленнях чи азартних іграх. Таке відчуження від реальності лише спустошує й ніяким чином не поповнює життєву енергію. Спробуйте відволікти свого знайомого книжками, переглядом фільмів/ серіалів, медитаціями чи спортом/ прогулянками.
3. Не бійтеся звертатися до досвідчених психотерапевтів. Ваші візити залишаться вашою особистою справою та не вимагатимуть виписування ніяких ліків. Зрозумійте, що не кожен може розповісти свої потаємні страхи чи почуття знайомому, а от чужій людині – так. У відповідь можна отримати дієві слова підтримки та здобути душевний спокій.